Заглиблені трубопроводи рідко дотримуються абсолютно прямої лінії. Такі перешкоди, як існуючі комунікації, скельні утворення або межі власності, часто потребують зміни напрямку. Хоча доступні стандартні фітинги, такі як відводи та трійники, інженери часто можуть уникнути додаткових фітингів, використовуючи притаманну здатність кутового відхилення натискних-з’єднань.
З’єднання типу T- для труб із ковкого чавуну зазвичай допускають максимальний прогин від 3 до 5 градусів залежно від діаметра труби. Менший діаметр дозволяє отримати більші кути. Наприклад, труба DN 100 із відхиленням 4 градуси на з’єднання може змінювати напрямок на один градус на кожні 1,4 метра довжини труби або приблизно на 1,2 метра зсуву на 12 довжинах труби. Ця можливість дозволяє підрядникам долати незначні перешкоди, не замовляючи спеціальні литі фітинги.
Практика відома як «мікро-згинання» або «розгинання суглобів». Однак існують суворі обмеження. Прогин зменшує ефективну глибину вставки, і якщо кілька з’єднань відхиляються в одному напрямку, кумулятивні втрати при вставці стають значними. Ніколи не можна перевищувати рекомендований виробником максимальний прогин на з’єднання. Крім того, деформовані з’єднання створюють більш високі локальні навантаження на прокладку та кромку муфти. Для трубопроводів, що працюють вище PN 16, прогин повинен бути зменшений на 50% від стандартних допустимих значень.
Польова перевірка є важливою. Після складання деформованого з’єднання слід виміряти зазор між лицьовою стороною розтруба та маркувальною стрічкою втулки в чотирьох квадрантах. Несиметричні зазори свідчать про неправильну збірку. Крім того, засипка повинна виконуватися обережно навколо деформованих швів, щоб запобігти додатковому руху. Для постійних змін напрямку, що перевищують сукупну здатність мікро-вигинів, стандартні вигини з упорними блоками або фіксованими з’єднаннями залишаються обов’язковими.